00:33 

Львів. Частина якась.

Ketrin  Lutus
иди и сделай что-то! (напоминание самой себе)
Вже пішла друга неділя мого перебування у Львові. Я вирішила не порушувати традицію та щось написати.
Ну, по-перше тут нормальна, а зараз навіть прохолодна погода, на відміну від Києва. Тому я не дуже рвусь назад, так як умови життя у мене зараз комфортніші ніж удома. Відкрила для себе мережу закладів LOKAL. Дуже цікаві кнайпи (кав’ярні, ресторани і т.д.).
Наскільки мені відомо, ідеї для закладів створює один журналіст, а спонсори допомагають втілювати їх у життя.
Це все чудово, але від постійного перекочовування з однієї кнайпи в іншу, а потім в квартиру за стіл моє тіло почало протестувати. Доведеться його реанімувати після повернення (тут це зробити неможливо, я намагалась).
Ще під дією різних чинників ми дізналась що бувають короткі блакитні очі, та дружина мого брата – об’єкт шедевра.
Ще один парадокс. Ходили ми робити собі зачіски у модній львівський салонь. Стриг нас володар сальону – типу модний дядько. Дуже приємний, справжній майстер своєї справи, бо робіть швидко і якісно. Пізніше так вийшло, що побачили ми одне відео і просто перестали відчувати землю під ногами, бо виявився Сергій Пастух «Свецким Львом» прям мамо рідна.

Ходила я по вулицям міста і думала, як то не смішно. Львів дуже гарний – це правда, але чи змогла б я тут жити? З досвіду хочу сказати, що крім Києва ніде не збиралася селитися, але, напевно, поміняла б реальне життя на ігри свого мозку. Ну, може в цьому світі я б і лежала на ліжку десь у дурці, але десь там, в реальному лише для мене світі, я б могла чаклувати і літати та не боялась би прокинутись і зрозуміти, що все лиш сон.
Я все думала і думала про це, а потім просто зрозуміла, що змогла б жити де завгодно, якщо б там була захоплююча справа, а головне люди - яким я потрібна і які потрібні мені, люди – які мене чикають.

URL
   

Бессонница

главная